Деякі поради батькам у вихованні дитини.
Участь батьків у вихованні своєї дитини має бути постійною та безперервною. У
батьків є обов’язок розвивати її здібності, щоб вона надалі могла здобути освіту,
обрати професію, могла забезпечувати себе та свою сім’ю, бути щасливою
людиною.
Між батьками та дитиною мають бути довірливі відносини.
У вихованні дитини реально працює тільки особистий приклад. Примусово, силою
добитись бажаних та довгострокових результатів неможливо. Подивіться на себе зі
сторони – які ви, які у вас риси характеру, якими людськими якостями ви
володієте. Напишіть це на аркуші паперу. Якщо написане вам не подобається –
змінюйтесь. Змінюйте ваші звички, набувайте тих рис характеру, яких ви хочете
виховати у своєї дитини. Ваша дитина вчиться у вас, копіює вашу поведінку,
вчинки та у майбутньому стане схожа на вас. Виховуйте особистим прикладом –
тоді ваші стосунки з дитиною будуть гармонійними та щасливими.
Любіть дитину такою, якою вона є. Дитина, яка росте в атмосфері любові, теплоти,
доброзичливості та поваги краще проявляє свої природні здібності. Розвивайте у
дитини творче мислення - здатність приймати несподівані рішення для вирішення
різних завдань. Оточена увагою та любов’ю вона розвиває творче мислення більш
інтенсивно.
Формуйте у дитини позитивне мислення – звичку бути оптимістом та мислити
продуктивно.
Важливість відпочинку.
Батькам треба піклуватись про збалансованість часу занять та відпочинку.
Бажання батьків зробити з дитини успішну людину штовхає їх до навантаження
свого чада різними заняттями. Заняття стають інтенсивними, перевантажують
дитячу психіку та відвертають її від них, призводять до вигорання. Надмірне
завантаження, додаткова відповідальність та очікування ще більших результатів
змушують дитину відмовитись від будь-яких занять.
Як зрозуміти, що дитина перевантажена?
Відсутній помітний інтерес до заняття.
У дитини немає задоволення від того, чим вона займається.
Показники, характерні для заняття, не змінюються з часом.
Що потребує дитина від своїх батьків.
Частіше кажіть своїй дитині, що ви нею пишаєтесь. Побільше хвалить. Хваліть за
зусилля, а не тільки за результати та успіхи. Хваліть за те, що дитина займається
важливою для неї справою.
Дозволяйте дитині робити помилки. Розкажіть їй, що помилка – це частина
процесу навчання, як і виправлення помилки. Що здобування майстерності
потребує зусиль та часу.
Не дозволяйте собі порівнювати свою дитину з іншими, ніколи не говоріть, що
вона гірша за когось. Це відіб’є у неї будь-яке бажання займатись улюбленою
справою. Давайте оцінку тільки її вчинкам, а не особисто дитині.
Розвивайте наполегливість. Наполегливість – це вольова характеристика
особистості, навичка, яка набувається на практиці. Навчіть свою дитину, що
розвиток потрібних якостей вимагає наполегливості та постійних зусиль. Коли
трапляються труднощі, треба починати знов і знов та вірити в себе та у свій успіх.
Навчіть дитину аналізувати причини невдач та робити правильні висновки.
Думати, над чим треба ще попрацювати для кращого результату. Навчіть дитину
переглядати свої невдачі так, щоб вони слугували на користь, розкажіть їй, що
невдача – це завжди прихована можливість.
Розмовляйте з дитиною. Через розмову формується взаєморозуміння думок та
почуттів. Спілкуйтесь дотиком, обіймами, поглядом, посмішкою.
Навчіться слухати свою дитину. Так ви краще зрозумієте, чим вона живе та що її
хвилює.
Декілька порад батькам дітей-спортсменів.
- Ставтесь до занять вашої дитини у спортивній секції як до гри. Головне, щоб
дитина отримувала задоволення від тренувань та участі у змаганнях. - Намагайтесь концентрувати увагу дитини на самому процесі тренувань та
отриманні задоволення від нього. - Допоможіть своєму сину відокремити самооцінку від результату. Ваша
дитина – особистість, що стала спортсменом, а не навпаки. Самооцінка не
може залежати від числа перемог. - Надайте своїй дитині можливість самій ставити собі завдання та мету у
заняттях спортом (звісно, що за вашої участі). - Займайтесь спортом разом з вашою дитиною.
Що заборонено робити при вихованні дитини
Часто батьки для отримання від дитини потрібної їм поведінки кричать на дитину,
ображають її, примушують щось робити проти її волі, формують почуття провини,
нерідко вдаються до фізичного впливу. Такі дії батьків спричиняють стреси у
дитини, які негативно впливають на її здоров’я, фізичне та психологічне. Стреси
можуть потім проявитись у різних формах протесту, неприйняття батьків, їх
життєвих цінностей та сприйняття світу. Наслідками стресів також є невпевненість
дитини в собі, недовіра, агресія до оточуючих, замикання в собі, прагнення робити
всупереч тому, що вимагається від неї та ще довгий перелік того, що батьки своїй
дитині не бажають.
Щоб ваша дитина мала з вами сталий емоційний контакт, та, як наслідок, вас
слухала та виконувала ваші прохання та настанови, уникайте образ, регулярно
говоріть, що ви її любите, пишаєтесь нею та цінуєте її. Завжди залишайтесь на
стороні дитини.
Допомога інших дорослих.
Дитина існує та формує себе як особистість та своє уявлення про світ, зокрема, у
відносинах з тренером спортивної секції, дідусем та бабусею. Тримайте тісний
контакт з ними, розкажіть їм, як себе вести з вашою дитиною, які норми поведінки
ви виховуєте у своєї дитини, яке ставлення до вашого сина ви від них чекаєте.
Дошкільня, підліток, юнак.
Виховання дитини у різні вікові проміжки часу має суттєві відмінності. Дитина
дошкільного віку, підліток та юнак мають різні виховні та соціальні потреби,
вимагають від батьків різних підходів у вирішенні притаманних кожному віку
проблем. Якщо ви знаєте психологічні особливості різних періодів життя дитини,
вам легше зрозуміти, чому ваша дитина реагує на подію тим чи іншим чином,
конфліктує. Ви разом з нею зможете знайти взаємоприйнятне рішення конфліктної
ситуації.
Шановні батьки.
Спеціалісти нашої академії мають достатньо досвіду та практики, щоб допомогти
вам налагодити з дитиною позитивний діалог та досягти бажаних результатів у
вихованні.